Залежність від їжі та випивки, або як позбутися компульсивної поведінки

Часто люди, що зіткнулися з проблемою зловживання алкоголем або з неможливістю підтримувати оптимальну вагу, вважають причиною такої поведінки слабку волю або розпущеність. Але таке ставлення до залежної поведінки часто призводить до сумних наслідків. Більшості з нас із метою зниження тривоги притаманно пом’якшувати оцінку неприємної реальності.

Про що мова? Найчастіше, зіткнувшись із власною недосконалістю, наприклад, із нездатністю контролювати переїдання чи вживання алкоголю, ми кажемо собі: «Це всього лиш психологічна залежність — як тільки я захочу, то зможу контролювати себе». Складається враження, що залежність може бути тільки психологічною чи фізіологічною. І що лікування психологічної залежності від алкоголю чи їжі не потребує професійного підходу, а тільки залежить від бажання чи сили волі самої людини.

Безумовно, будь-яка залежність має психологічну та фізіологічну складову. Зазвичай спочатку формується психологічна залежність, а вслід за нею й фізіологічна. Однак час і співвідношення цих процесів залежить від об’єкта залежності та від індивідуальних особливостей людини. Неможливо провести чіткі межі між цими станами. Наприклад, повна наркотична залежність при вживанні героїну може виникнути протягом тижня. А у деяких тютюнокурців не формується жорсткої фізичної залежності взагалі. Компульсивне переїдання потребує в першу чергу визнання того, що це проблема, що потребує уваги спеціалістів.

Чим може допомогти психолог у лікуванні порушень харчової поведінки та алкогольної залежності?

Психолог визначить, чи є переїдання системною проблемою, а також чи справді зайва вага обумовлена харчовою залежністю. Він може оцінити психологічний стан і допомогти позбавитися від компульсивного переїдання. Але, безумовно, лише психологічної складової на шляху до одужання недостатньо. Необхідний комплексний підхід.

Індивідуальна чи групова психотерапія допоможе виявити психологічні причини саморуйнівної поведінки, усвідомивши які, можливо модифікувати самооцінку, ставлення до себе і світу. Психотерапія допоможе пройти складний шлях зцілення, адже доведеться відмовлятися від звичних способів долати труднощі шляхом заїдання чи зловживання спиртним. Також необхідна відповідна стану фізіологічна реабілітація: дієти, обмеження на вживання алкоголю, інколи медикаментозна підтримка й адекватні фізичні навантаження.

Відкладаючи визнання проблеми, ви погіршуєте своє становище. Для кращого розуміння ситуації, коли варто звернутися до психолога за допомогою, хочу описати реальну клінічну історію.

Клінічна ілюстрація

Пацієнтка Ю., 28 років.

Скарги і симптоми

Страждає на ожиріння 2-го ступеня. Після курсу дієти набрала вагу до попереднього рівня. Скарги на поганий настрій. Небажання виходити з дому. Погані стосунки з близькими. Відсутність задовільних сексуальних стосунків. Відсутність стабільних захоплень та інтересів. Підвищений артеріальний тиск. Головні болі напруження. Альгоменорея середньої тяжкості.

Історія пацієнтки

З дитинства має надлишкову вагу. Завжди була об’єктом насміхань через невисокий зріст та округлі форми. Її дражнили неприємними прізвиськами та знущались. Грудного годування не отримувала.

Перші два роки життя мешкала у бабусі, з якою були гарні близькі стосунки до раптової її смерті, коли пацієнтці було 14 років. Матір у перші роки життя бачила епізодично. Тільки після другого шлюбу матері почала жити з нею постійно. У садочок ходити не любила. З появою молодшого брата, у 5 років, відчула себе непотрібною. З тих пір почала особливо багато їсти солодкого і виробів з борошна.

Через те, що її постійно дражнили, уникала спілкування з однолітками. Дружила з однокласницею, але, коли та «зрадила» її, обравши іншу дівчинку, замкнулася і почала їсти ще більше. Любила дивитися серіали з бабусею і що-небудь жувати.

Закінчивши школу, вступила до медучилища, яке закінчила і почала працювати медсестрою у стоматологічному кабінеті. Часто, через неповороткість та пишні форми, буває незграбною в кабінеті, при цьому дуже соромиться; починається головний біль і хочеться терміново з’їсти солодкого.

Стосунки з чоловіками вкрай ускладнені, соромиться свого тіла. Сексуальний досвід украй бідний — було кілька хлопців, але вона їм не довіряла і не кохала їх. Спробувала з цікавості. Дуже заздрить струнким людям, думає, що вони щасливі. Вважає, що якщо зуміє схуднути, то все в її житті зміниться.

Сімейна історія

Старша дитина в сім’ї. Є молодший зведений брат. Рідного батька ніколи не знала. Коли їй було три роки, матір вийшла заміж вдруге. Вітчима вважає батьком. Стосунки батьків мали нестійкий, мінливий характер. Періоди тихих, малоемоційних стосунків змінювали бурхливі скандали з образами і бійками. Вітчим мав багато зв’язків на стороні. Після скандалів не жив по кілька тижнів удома, але повертався. Стосунки з матір’ю холодні, відсторонені. Вітчима любить. Він завжди був до неї добрий. Звинувачує матір у сімейних проблемах. Стосунки з братом рівні. Система харчування в сім’ї не впорядкована: мати багато працювала, і діти харчувалися напівфабрикатами і снеками.

Хід терапії

Пацієнка, після кількох невдалих спроб схуднути, була налаштована на довготривалу психотерапію. Зрозуміла, що одного лише зусилля волі недостатньо. Погодилася підійти до проблеми комплексно — психологічна допомога, дієта, адекватні фізичні навантаження. Застосовувалася тривала психодинамічна психотерапія протягом 2,5 років, із частотою зустрічей 1 раз на тиждень. Психотерапія стосувалася усвідомлення і прийняття власної недосконалості, як і недосконалості інших; пропрацювання ранніх конфліктних стосунків з батьками; виведення на новий рівень усвідомлення значення втрати бабусі; зміни ставлення до власного тіла; отримання терапевтичних стосунків, що приймають і підтримують, досвід яких можна було перенести на інших людей. У результаті роботи вдалося знизити вагу до прийнятного рівня, при якому пацієнтка може сприймати себе як привабливу жінку з дещо пишними формами і мати стійку самооцінку; покращити фізичну форму; почати вивчати англійську мову та відвідувати танцювальну студію; почати серйозні стосунки з дещо молодшим за себе чоловіком. Але найбільшим досягненням, за словами пацієнтки, є можливість відчувати надію і радість, а також бажати робити щось іще, окрім боротьби з вагою.